2.5. Про прикладну спрямованість навчального матеріалу
Фрагмент навчального посібника
Інноваційні інформаційно-комунікаційні технології навчання математики : навч. посіб. / Т. Г. Крамаренко, В. В. Корольський, С. О. Семеріков, С. В. Шокалюк ; наук. ред. М. І. Жалдак. – Вид. 2, перероб. і доп. – Кривий Ріг : Криворізький держ. пед. ун‑т, 2019. – 444 с. – Режим доступу: http://elibrary.kdpu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/3315.
__________________________________________________________
Практичні задачі евристичного характеру є потужним
знаряддям для розвитку творчих здібностей особистості. Наприклад, здібностей
втілювати здобуті знання в духовні і матеріальні форми, переносити знання і
уміння в нові ситуації, уміння бачити знайоме в незнайомому, винахідливість,
гнучкість мислення та ін. Доступні для розуміння учнів / студентів прикладні задачі посилюють світоглядні аспекти
навчання, мають незрівнянну цінність для мотивації вивчення нового математичного
матеріалу. Життєвою необхідністю їх розв’язування найбільш природно
обґрунтувати потребу у нових ідеях, знаннях і методах.
Прикладні задачі в процесі навчання виконують такі дидактичні функції як навчаюча, виховна, розвиваюча, контролююча
[93]. Вирішальною серед цих функцій все частіше називається
розвиваюча.
На основі досвіду використання ПЗНП можемо констатувати:
– розв’язування практичних задач надзвичайно важливе для розвитку творчих якостей учня,
активізації його творчої діяльності;
– педагогічна практика свідчить про низьку готовність значної частини учнів до розв’язування
задач зазначеного типу, починаючи з аналізу умови до дослідження на
прийнятність, змістовність отриманих результатів;
– впровадження ІКТН математики дозволяє значно інтенсифікувати процес розв’язування практичних, прикладних задач за рахунок перекладання операцій обчислення на програмне
забезпечення.
Розглянемо схему розв’язування задач з практичним змістом, запропоновану М.Д. Касьяненко[1]
(с. 97):
1. Вивчення задачі і здійснення її структурного аналізу:
а) виділення об’єктів задачі та відношень між ними;
б) виділення величин, які розглядаються в задачі;
в) пригадування і встановлення співвідношень між величинами.
2. Складання плану розв’язування задачі у загальному вигляді.
3. Побудова математичної моделі: складання числових виразів, рівнянь, нерівностей, використання готових (раніше вивчених) співвідношень, формул, тотожностей.
4. Розв’язування задачі.
5. Перевірка правильності моделювання та розв’язку задачі.
6. Дослідження здобутих розв’язків у даній практичній ситуації, знаходження остаточного результату – відповіді.
7. Пошуки інших способів розв’язування задачі, виділення найраціональнішого.
8. Опис найраціональнішого способу розв’язування задачі.
9. Складання задач, обернених до даної, їх розв’язування.
10. Встановлення меж застосування способу розв’язування задачі (для задач з іншим практичним змістом чи іншими числовими даними).
11. Складання узагальненої задачі, її розв’язування та дослідження.